Мета:
Оцінити вплив неінвазивної стимуляції блукаючого нерва (нВНС) на післяматчеве відновлення у футболі.
Методи:
Використовуючи кросоверний дизайн, 18 гравців чоловічої статі завершили два симульовані 90-хвилинні матчі,
а потім виконували nVNS (Pulsetto™) або плацебо (CON). Висота стрибка в контрруху (CMJ), час спринту на 10 та 20 м, варіабельність серцевого ритму (HRV), статичний та динамічний м'язовий біль, а також відчуття втоми
реєструвалися перед матчем, після матчу, після відновлення та через 24 години після матчу.
Результати:
Не спостерігалося суттєвих відмінностей між nVNS та CON у жодній часовій точці (p > 0,05),
що вказує на відсутність міжвтручання. І навпаки, значний вплив часу (p ≤ 0,002) був виявлений
для всіх показників продуктивності та фізіологічних показників. Зокрема, висота CMJ зменшилася після матчу
порівняно з усіма іншими часовими точками (p < 0,001) і залишалася нижчою через 24 години порівняно з доматчевим показником
(p < 0,001). Показники спринту на 10 м знизилися з доматчевого показника до післяматчевого (p = 0,006), тоді як показники на 20 м
(p ≤ 0,040) та HRV (p < 0,001) погіршилися після матчу порівняно з усіма іншими часовими
точками, при цьому також були зафіксовані нижчі значення HRV після відновлення порівняно з доматчевим показником (p = 0,014).
Щодо перцептивних даних, статичний біль збільшувався від періоду до матчу до періоду після нього в обох випадках (p
< 0,001), причому вищі рівні також спостерігалися через 24 години порівняно з періодом до матчу, лише в CON (p < 0,001).
Динамічний біль збільшувався після матчу та після відновлення порівняно з періодом до матчу [в обох випадках (p < 0,001)] та залишався підвищеним через 24 години порівняно з періодом до матчу [лише в CON (p
< 0,001)]. Нарешті, сприйнята втома була значно вищою (p ≤ 0,003) після матчу та після відновлення
в обох випадках порівняно з усіма іншими моментами часу.
Висновок:
Ці результати свідчать про те, що участь у повнометражних футбольних матчах викликала значний рівень втоми серед досліджуваних футболістів. Однак, nVNS загалом була неефективною для покращення відновлення після тренування, без суттєвих відмінностей між nVNS та CON
щодо показників продуктивності, фізіологічних або перцептивних.
